Новий 'архітектор' Європи
На G20 в Осаці Еммануель Макрон виступив з ініціативою створення 'нової архітектури довіри і безпеки між Європою і Росією'. Взагалі, ці слова цілком міг сказати і Володимир Путін, але їх сказав Макрон. Після цього не дивно, що він відразу прийняв пропозицію Путіна приїхати в Москву на 75-річчя нашої Перемоги, в той час як Трамп обіцяв 'серйозно обміркувати цю можливість'. Макрон розсипався навіть в люб`язностях з приводу того, що Франція багато в чому зобов`язана перемозі СРСР у війні з Гітлером.
Прес-секретар Дмитро Пєсков після G20 зазначив, що 'Росія вперше відчула взаємність від президента Трампа в прагненні нормалізувати відносини', але президент Макрон явно перевершив в цьому Трампа. Цікаво, що політичні вектори Трампа і Макрона щодо Росії збігаються, і це, мабуть, не випадково: ми вже говорили про особливе ставлення Трампа до Макрона, з якого він готовий 'здувати порошинки'. Можна припустити, що пропонована Макрона 'нова архітектура довіри і безпеки в Європі' узгоджена з Вашингтоном, саме з Трампом.
Опозицію Трампу на G20 представляла британський прем`єр Тереза Мей: вона як могла 'протистояла Путіну', але змогла трохи, опинившись в Осаці 'білою вороною' в червоній сукні. По суті, Мей представляла і американських демократів-неоконів, терплять поразку від Трампа. Взагалі, Британія стає бастіоном глобалістів-неоконів після їх поразки в Америці, тому, швидше за все, Лондон продовжить і далі свою політику конфронтації з Москвою.
Париж проти Берліна
Загострюється боротьба Парижа і Берліна в Європейській комісії за пост голови ЄК після відходу у відставку Жан-Клода Юнкера. Німеччина хоче зберегти посаду голови ЄК за собою, Франція бажає його отримати. Це важливе питання: саме боротьба за пост голови ЄК між Німеччиною та Британією стала приводом для тодішнього британського прем`єра Кемерона провести референдум щодо виходу Британії з Євросоюзу, що закінчився Брекзітом. Тоді Німеччина продавила свою кандидатуру Юнкера. Пост глави ЄК дуже важливий, і у Макрона теж прослизала загроза залишити Євросоюз. Очевидно, що в цьому європейському протистоянні трамповскій Вашингтон буде робити ставку на Францію і Макрона.
Сьогоднішній французький президент здатний на багато що, досить згадати його несподіваний випад проти 'Північного потоку 2'. Коли як би нічого не віщувало, Париж став раптом загрожувати блокуванням СП-2 в Європейській комісії, причому слідом за загрозою трамповскіх санкцій проти газопроводу. Цих санкцій до цих пір так і не послідувало, і Макрон свій несподіваний демарш дезавуював, проте він підтверджує існування неформальної зв`язку між Макрона і Трампом.
Встояв Макрон і проти 'жовтих жилетів', і ніхто з політичних супротивників у Франції не зміг скористатися ситуацією, що склалася і навіть не намагався серйозно скористатися цією його слабкістю. Чому? Мабуть, Макрон користується серйозною підтримкою не тільки французької, але й американської олігархії і пов`язаних з ними спецслужб.
'Європейський Обама'
Макрона вже не раз називали 'європейським Обамою', і дійсно, обидва ці політики потрапили 'з грязі в князі' світової політики. Скромний професор юриспруденції Барак Обама з американської, можна сказати, глибинки менш ніж за рік був так розкручений Демпартією США, що переміг на виборах і зайняв пост президента США. Скромний банківський службовець Макрон був розкручений французькими медіа, фінансистами та спецслужбами до президента Франції всього за півроку! Це їх, звичайно, об`єднує.
Ще вони обидва фотогенічні, харизматичні, хороші оратори, тобто здатні виконувати на високому рівні представницькі функції, і обидва без серйозних зв`язків у 'вищих колах', тобто повністю підконтрольні владній лаштунки. Тому Еммануель Макрон хоч і нагадує Наполеона (і багато ліплять з нього Наполеона), він поки тільки тінь Наполеона, в якій ховаються його владні куратори. До речі, все перераховане вище відноситься і до Володимира Зеленського. Читайте також: