Свобода пісні замість свободи слова?
Рік тому, в липні 2018 го, президента Туркменістану Гурбангули Бердимухамедова і його музичні відеокліпи висміяли на youtube-ресурсі 'Бі-бі-сі'. Репортаж посилається на ресурс 'Хроніка Туркменістану', яка не є державною і пов`язаний з 'Туркменської ініціативою з прав людини'.
У відеоролику присутні сам президент Туркменістану і його онук. Вони виконують дуетом пісню 'Спортивний Туркменістан'.
Як зазначає 'Бі-бі-сі', там, де дід і онук обговорюють текст, в ролику з`являється ще один персонаж - капітан Пікар з серіалу 'Зоряний шлях'. Видання пояснює: 'Люди, де він закриває обличчя рукою, давно став мемом і означає реакцію на щось безглузде або дурне'.
У більш ранньому відеокліпі Бердимухамедова, виконуючого пісню 'Каракуми', 'буквально на частку секунди з`являється кумедний кіт, який, здається, не розуміє, що відбувається', вказує 'Бі-бі-сі'.
Тут же наводяться дані рейтингу 'Репортерів без кордонів' за 2017 рік, в якому Туркменістан за рівнем свободи слова посідає 178 місце з 180 можливих. За ним перелік замикають Північна Корея та Еритрея.
Куди більш жорстко розвиває тему в нинішньому році відома правозахисна організація - 'Human Rights Watch'. У доповіді 'Туркменістан. Події 2018 року 'Туркменістан віднесений' до числа найбільш закритих і репресивних держав світу '. 'Все аспекти життя держави і суспільства контролюються президентом Гурбангули Бердимухамедовим і його оточенням', - вказують правозахисники.
Експерти організації переконані, що вираз релігійних і політичних поглядів, яка не санкціоновано урядом, 'жорстоко карається'.
Доступ до інформації в країні 'щільно контролюється', а 'незалежні моніторингові групи заборонені'. Що стосується засобів масової інформації, то їх теж жорстко контролює держава. У зарубіжних ЗМІ доступу в країну майже немає.
Незалежні групи правозахисників можуть вести вільну роботу тільки за межами держави.
Мабуть, вибори в Туркменістані проходять без вибору: адже на березневих парламентських виборах 'всі кандидати заявляли про підтримку курсу Бердимухамедова'.
У мережу теж просто так не ввійдеш: доступ в Інтернет 'відстежується державою'. Відомо, що в 2019 році президент Бердимухамедов зустрічався з віце-президентом однієї німецької компанії. За деякими твердженнями, Ашхабад хотів отримати у німців технології, що дозволяють блокувати комунікації і доступ в мережу.
Судова система Туркменістану непрозора, відзначають правозахисники, а 'чутливі справи розглядаються в закритому режимі'.
Правозахисники засмучені і переслідуванням осіб, які прагнуть до одностатевих стосунків:
'Одностатеві стосунки караються в Туркменістані позбавленням волі до двох років. Рекомендації про скасування кримінальної відповідальності за гомосексуальну поведінку, запропоновані Ашхабаду в ході травневого розгляду ситуації в Туркменістані Радою ООН з прав людини в рамках універсального періодичного огляду, були відкинуті урядом '.
Міжнародне співтовариство вживає заходів проти ситуації в Туркменії системи. Наприклад, як зазначається в доповіді, в травні 2019 року Вашингтон заборонив імпортувати в США бавовна і бавовняні вироби з Туркменістану. Крім того, в ході діалогу з прав людини Європейський союз закликав уряд Туркменістану визнати існування проблеми насильницьких зникнень і вжити ефективних заходів щодо її вирішення. Ашхабаду було рекомендовано направити запрошення на відвідування держави представникам моніторингового механізму ООН.
Вістря критики Заходу направлено і проти родичів президента. 18 червня 2019 року на сайті 'Радіо' Свобода 'розповідалося, що Гурбангули Бердимухамедов призначив сина Сердара Хякімом (губернатором) Ахалського велаята. В офіційних публікаціях Сердара називали 'сином народу', а його поява на публіці з батьком характеризували як символ 'спадкоємності поколінь', відзначає видання.
У матеріалі також вказується з посиланням на критиків Бердимухамедова, що правління президента ознаменувався таким же придушенням інакомислення, як і за часів попередника Ніязова.
Великої західної пресі теж не дає спокою Туркменістан. Чи багато американців або британці покажуть на карті Туркменістан, проте велика преса не втомлюється викривати тамтешню 'деспотію'.
Наприклад, в статті Гораціо Клейр для 'Financial Times' (2014 г.) Туркменістан Бердимухамедова був названий землею 'пустель і деспотів' прямо в заголовку. Далі повідомляється, що це країна з авторитарним режимом, золотими статуями, блискучими пісками і величезними запасами вуглеводнів.
Каракуми автор репортажу переводить так: 'кара' - 'чорний', 'кум' - 'пісок'. Призводить і інше значення, повне метафоричності: 'кара' означає також 'не пощастило'. 'Пустеля нещасть' - ось хороший переклад, підсумовує автор.
Від нещастя в назві пустелі Гораціо Клейр переходить до матеріальних 'галюцинацій', сформованим в епоху 'здобуття незалежності, доходів від нафти [' oil 'в оригіналі], ізоляції та двох президентських культів особистості'. Прикладом таких 'галюцинацій' автор знаходить будівля палацу одружень в Ашхабаді, 'схоже на голову гігантської сови'. Ашхабад взагалі 'нагадує сценарій Оруелла', бо тут 'не допускається критика режиму, і жителі зазвичай говорять в переносному сенсі'.
'Життя за радянських часів була хорошою!' - сказав автору статті якийсь чоловік. - Тепер теж дуже добре! '
' Жити в Туркменістані просто! '- кажуть і інші міські жителі.
А хіба ні? Далі сам Гораціо перераховував вигоди життя в країні:
... майже безкоштовне електрику, дешевий бензин, безкоштовна вода і газ.
І чи так уже демократично поганий нинішній президент? Адже він 'зупинив обертання золотої статуї Ніязова обличчям до сонця'!
До речі, на цю тему писала та ж газета, 'Financial Times', в 2010 році.
У статті Ісабель Горст вказувалося, що Туркменістан заявив про плани демонтажу культової золотої статуї колишнього президента Сапармурата Ніязова в столиці країни Ашхабаді, і це 'сигналізує про припинення дивного культу особи'.
Г-н Бердимухамедов, який переміг на загальних виборах після смерті Ніязова в 2006 році, нагадало видання, пообіцяв модернізувати Туркменістан і покласти край двом десятиліттям ізоляції.
Сам Бердимухамедов, зазначало видання, не ставив собі статуй, зате його портрети на громадських будівлях в Ашхабаді є попередженнями про новий культ особи. До того ж правозахисні організації 'звинуватили Бердимухамедова в нездатності здійснити обіцяні політичні реформи'.
Словом, якщо вірити західній пресі, з демократією в Туркменії все одно погано. І погано було вже в 2010 році, адже 'Freedom House' включив Туркменістан в число десяти найменш вільних країн світу в своїй доповіді, а 'Transparency International' у 2009 році поставила Туркменістан в індексі корупції на 168 місце. Всього в списку було 180 країн.
Співпрацювати з 'деспотом' готові!
Цікаво, однак, що Захід готовий з критикований країною 'пустель і деспотів' ... щільно співпрацювати. І першими рвуться сюди Сполучені Штати.
В кінці 2017 року Гурбангули Бердимухамедов прийняв американця Еріка Стюарта, виконавчого директора Туркмено-американської ділової ради. Бізнесмен повідомив, що ділові кола США зацікавлені в нарощуванні взаємовигідного співробітництва з Туркменістаном, який демонструє стрімкі темпи економічного розвитку.
У свою чергу, пан Бердимухамедов сказав про плідну характер взаємодії з найбільшими американськими компаніями, які протягом ряду років з успіхом працюють в Туркменістані.
Що конкретно цікавить ділків з далекої Америки? Торгівля і використання морського порту на Каспії. Сам Бердимухамедов в 2018 році відзначив завершення будівництва міжнародного морського порту Туркменбаши на Каспійському узбережжі.
Цей порт створює сприятливі умови для виходу до товарних і сировинних ринків Близького і Середнього Сходу та до держав басейну Індійського океану.
Також американців і взагалі ТНК цікавить видобуток газу. У 2016 році в Ашхабаді приземлився цілий бізнес-десант на чолі з тим же Е. Стюартом. З містером Стюартом прибули представники 'Shell', 'Total', 'BP', 'Chevron', 'Conoco / Phillips', 'Exxon / Mobil' - коротше кажучи, майже всіх провідних енергетичних компаній планети.
Інші ділки теж чимало хочуть від туркменського президента. І ніхто не називає його деспотом!
Восени 2018 року на Каспійському бізнес-форумі в Нью-Йорку Брайан Лоппе просував для Ашхабада авіалайнери 'Boeing 737 MAX7'. Маркварт фон Пентц пропонував поставки зернозбиральних і бавовнозбиральних комбайнів і тракторів 'John Deere'. Вільям Кох з 'Oxbow Group' налагоджував 'взаємодія' в паливно-енергетичній сфері.
Виходить, що економічне співробітництво між Ашхабадом і Вашингтоном має чимало точок дотику. До речі, набагато раніше, в 2009 році, тодішній заступник держсекретаря США Вільям Бернс гаряче вітав намір Гурбангули Бердимухамедова прийняти рішення про приєднання Туркменістану до проекту газопроводу 'Nabucco'. Нагадаємо, проект призначався для транспортування газу в Європу в обхід Росії.
У 2019, в епоху санкцій, ідея обмеження газових інтересів Росії активно розвивається. У лютому Туркменістан покликали приєднатися до проекту 'Південний газовий коридор'. Пропозиція надійшла від ЄС і Азербайджану. 'Рішення за Ашхабадом', - сказав єврокомісар Гюнтер Еттінгер.
Висновки прості. Захід, в першу чергу в особі США, готовий співпрацювати з Туркменистаном за будь-яким вигідним напрямками. Однак на той випадок, якщо Туркменістан не стане співпрацювати з США, приготовлена політика засудження 'деспотії' в 'пустелі'. Якщо влада в Ашхабаді НЕ буде танцювати під американську дудку, за допомогою відповідних публікацій в пресі та на сайтах правозахисних організацій (і аж до ООН) режим того самого Бердимухамедова, при якому, за словами американця Стюарта, Туркменістан демонструє стрімкі темпи економічного розвитку, буде розхитаний і доведений до кризи.
США давно навчилися підштовхувати до кризи неугодні уряду. Маріонетка, у всьому слухняна США, - ось найкоротший політичний шлях для 'співпраці' з американськими корпораціями. Чи 'протестувальники', яких в Туркменії поки небагато, кинуться завтра в масовому порядку на вулиці Ашхабада і влаштують державний переворот. Однак щороку Бердимухамедову акуратно нагадують, ніж може справа скінчитися. Читайте також: